вексельний

вексельний
-а, -е.
Стос. до векселя.
••

Ве́ксельна гра́ція — встановлена відстрочка сплати за векселем.

Ве́ксельна дисциплі́на — сукупність правил точного виконання вексельних зобов'язань.

Ве́ксельна мі́тка — один з реквізитів переказного векселя, найменування "вексель".

Ве́ксельна ста́вка — процентна ставка, за якою враховується вексель (дисконт).

Ве́ксельне пра́во — сукупність юридичних, правових норм, що регулюють вексельний обіг та вексельні відносини.

Ве́ксельний акце́пт — згода на оплату векселя, що оформляється у вигляді відповідного напису акцептанта на векселі.

Ве́ксельний бро́кер — див. білль-бро́кер.

Ве́ксельний креди́т — форма кредитування банком векселетримача через дострокову виплату йому вказаної у векселі суми.

Ве́ксельний курс — ціна на місцевій біржі іноземного векселя у місцевій валюті.

Ве́ксельний о́біг — рух векселів у сфері обігу як грошових документів.

Ве́ксельний папі́р — папір особливого зразка, що друкується і продається урядовими органами для написання вексельних зобов'язань.

Ве́ксельний портфе́ль — сукупність векселів, що певний час знаходяться в розпорядженні суб'єктів підприємницької діяльності.

Ве́ксельний регре́с — право зворотної вимоги, що належить індосанту, який сплатив опротестований вексель.

Ве́ксельні до́говори́ — угоди, які встановлюють право однієї сторони вимагати від іншої видачі векселя.

Ве́ксельні запере́чення — юридичні факти, юридичні обставини та стани, посилаючись на які вексельний боржник може перешкодити кредитору в реалізації його прав.

Ве́ксельні зобов'я́зання — цивільні правовідносини, що виникають з простого чи переказного векселя.

Ве́ксельні реквізи́ти — обов'язкові відомості, дані, які повинен містити вексель як документ.


Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

Поможем решить контрольную работу

Полезное


Смотреть что такое "вексельний" в других словарях:

  • вексельний — на, не, Ол. Прикм. до вексель. Вексельний курс быват ріжний …   Словник лемківскої говірки

  • вексельний — прикметник …   Орфографічний словник української мови

  • право — а, с. 1) тільки одн. Законодавство; здійснювана державою форма законодавства, залежна від соціального устрою країни. 2) Система встановлених або санкціонованих державою загальнообов язкових правил (норм) поведінки, що виражають волю панівного… …   Український тлумачний словник


Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»